Я бачу їх

LinaValandy

Я йшла по вулиці, В думки пірнаючи. Ніякої усмішки на лиці І настрою не маючи. І бачила я різні очі, Від часу час в обличчя зазираючи. Блакитні з краплями синьої ночі, Що тягнуть на дно, хоч кричи. Зелені з проміннями сонця, Надію вселяючі в мир. Сірі, як дощ восени по віконцях, Пробуджують спогадів вир. І таємничі, загадкові - Карі, мов шоколад гіркий. Та раптом бачу інші очі. Клянуся, ви не бачили таких! Не бачу колір, бачу лиш емоції, Нестримний той танок думок і мрій. Не зображали очі ті митці, Не мали щодо них ілюзій, Бо бачу очі ті лиш я, Я їх боюся.

2018-08-01 15:17:52

Інші категорії

Для підлітків Для дітей Поеми Подійні Привітання Пейзажні

Інші поети

-Rayures

@Catalina_P

Вячеслав Коголь

@vkol

Vivian Lin

@dearagony15

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

13135

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

5171