Згубне Кохання
– Не дивись мені в очі, не можна! Не читай у них несказані слова! Ти ж бачиш: наші долі не тотожні, І лиш в казках трапляються дива... Не цілуй вуста такі жадані, Не тони в обіймах, мов в вині... Ти ж бачиш, о, єдиний мій коханий, Що не бути з тобою мені... Не шукай мій слід стежками лісу, Моє кохання тебе згубить через мить... Краще, милий, долі вже скорися, І оминай краї наших зірниць... – Тебе кохаю сильніше за життя. Заборони не лякають. В тобі я вже давно тону, то ж навіщо ти тікаєш ? Не ховай свої сліди ти ж знаєш їх я віднайду. Тож для чого тобі це все ? Для чого тікаєш? Ти ж теж відчуваєш. Ти як і я кохаєш. То ж навіщо це все ? Прошу не мовчи. Від мене ти не йди. Прошу дозволь відчувати знову тепло твого тіла в моїх руках. Дозволь відчути знову смак твоїх уст. Тебе я молю... Покажись моя люба. Я так хочу побачити тебе що дурію. Знаєш твоя постать приходила у мої сни. Прокидаючись я боявся що ти лише марево, прекрасне марево моїх мрій. А тепер я боюсь залишитись на самоті... Вірш написаний співаторами @SandraMey @sandrine_ukrainian
2023-08-23 07:44:14
1
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3218
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1682