Вірші
Світанок
Ніч, хоча вже ні,
Є сонце
Воно ось-ось прокинулось від сну
Величезні вежі електромереж
Потріскують від вологості минулого дощу.
А я все сплю.
Це звичайна вулиця,
Але вона незвична.
Кожен черговий світанок вона якась нова.
А я постійно сплю у ці прекрасні миті.
А я все сплю,
і сонце спати мені заважа
Завдання останнього дня виконав
@Magistr_Honna
1
1
138
Про все
Бачення моє просте
Няня повинна слідкувати за дітям.
Та звісно не пускати їх до різних ям.
Мара має чаклувати, це святе.
Рада рішення приймає
Та дав на всіх постійно давить,
Весна життя дарує, всіх щасливіть.
І надія вас тримає..
Що там далі.. якір. Той завжди тягне.
Ритм в серці все лунає.
Мистецтво звісно для нас все,
А волосся невгамовне лізе до мене в лице.
Вірш написаний для того,
Щоб всі знали, що і як.
Тобто не робіть дурного
Це для вас такий натяк;)
"Мені прийшлось в кінці додати звичайний стовпчик, щоб пояснити весь попередній коламбур"
Завдання четвертого дня
Виконав @Magistr_Honna
0
0
138
...
З вікна я можу споглядати
Садок дитячий коло хати
Дітлахи за іграми гудуть
Батьки їх на роботу йдуть
І селфлять ідучи дівчата
Їх на побачення вже ждуть.
Магазин «Пельмені» коло хати
Лиш ввечері зоря встає,
Робочим смаколики подає
Учитель хоче научати,
Учитися «мАйнкрафт» не дає.
Бездомна собаченька коло хати
Годує діточок своїх,
Й сама заснула коло їх.
Затихло все, тільки дрифтери…
Та сирена верещить.
Завдання третього дня.
Вірш зробила ентузіастка
@Aolla_Wanderlitt
3
2
169
Ресторан
Стоїть в центрі міста ресторан
Він новий, але складає давній враз
Він цікавий й в моді зараз,
Це біла хата, і в кутку її тапчан.
Та у всіх гостей екстаз
Дівчата зайшли в ресторан,
Замовили страв більше десятку
Але потрапили в мережеву пастку,
Вони сторіси роблять до мозолів та ран.
Ні, щоб поїсти спочатку.
Завдання третього дня
Роботу виконав @Magistr_Honna
2
0
182
Прадавній митець
Ти вмієш читати прадавні стінописи,
Розгадуєш їх втрачені слова...
Ти знаєшся на шумерських клинописах,
Та чи знайома тобі музика жива?
Чи зрозумієш ти слова без мови?
В них – страх, і радість, і безмежність...
Чи почуєш ти німе це слово,
Що лише в очах моїх звучить?
Обране слово:
Стінопис - графіті
Завдання другого дня виконала
@sandrine_ukrainian
4
0
176
...
Людська пустеля у великому світі,
Комашки-трудяжки в страшнім круговітті
Змотують клубки нервів оті ЧАСОРІЗИ
"Біжи", "Поспішай!" - от життєві девізи
Усміхайлики-вподобайки нівелюють емоції
ВАРТОЧИТИ - надовго, лиш МАЛЬОПИСІВ порції.
ЗЛОРІКИ, ненависники, цькування інтернетні,
Пустими словами захлинаються ВПЛИВОВЦІ інертні.
Закинути все - й полетіти на Балі,
та не можу...
до чортиків цікаво -
що далі?
Обрані слова:
Часорізи - дедлайни
Варточити - мастріди
Мальописи - комікси
Злоріки - хейтери
Впливовці - інфбуенсери
(Авторка вірша трошки забулась від натхнення щодо правил, але вийшло гарно)
Завдання другого дня
Виконала ентузіастка @Aolla_Wanderlitt
4
2
170
Спогади минулих літ
На шафі стояв світлинник.
Був він запилений трохи.
давнім та наче забутим.
Коли ж протирав я ту шафу.
Згадав про світлинник старий.
Відкрив наобум десь всередині його,
І мене накрили спогади відтоді.
Я побачив давно померлу бабусю,
Молоду, красиву, вона посміхалась йому,
Усатому діду, що сидів біля неї,
Пихкав люлькою весь час без жалю.
Перекинув сторінку я далі,
Там чорно-білим виднівся прадід.
Лице його було втомленим мале,
Очі сумні, але все ще жваві й живі.
Прогорнувши в кінець світлинника того,
Побачив дупцю малую свою
Я купався у ванній із піною довго,
А мати фотографувала «на пам’ять» наче цілую душу мою.
Обране слово - світлинник - фотоальбом
Завдання другого дня
Робота @Magistr_Honna
3
2
165
Філософія серця
Людина шукає істину
На перехресті долі й волі...
Губиться в шляхах розрізнених,
Від правди шукає паролі...
А правда полягає в тому,
Щоб власне серце вміти чути,
В ньому відповіді віднайти
І вільним від сумнівів бути...
Завдання першого дня
Робота @sandrine_ukrainian
3
1
175
Ляльковий кіоск
Ляльковий магазин. Темрява.
Іграшки стоять нерухомо,
Кожна як жахлива статуя.
Живим він був століття тому.
Хлопець заліз рудоволосий
В магазин за папіросою.
Ті там з минулої осені
Були, «прикрашали» полицю.
Він взяв одну, закурив її
Тоді сам вийшов на вулицю.
Перетворився в сивого він.
Лячно в кіоску ляльковому.
Завдання першого дня
Робота @Magistr_Honna
3
1
147
У темряві сумної душі
Всередині пусто і темно.
Кожна стіна дуже чорна, як перо від ворони.
Стелі, підлога – все темрява.
Висить одне дзеркало тільки розбите.
Воно витокує не світ -
Там тільки тьма.
Ця темрява немов прокляття,
В ній сховалася моя душа,
Самий лиш морок в цій кімнаті,
Відблиск світла надію лиша...
Що зовні кімнати мені не відомо.
Говорять краса неймовірна панує,
Говорять, що там все кольорове,
Що там все різнобарвне,
І таким і повинне життя було бути
Говорять, в різнобарвнім тому світі
Щоранку сонце сходить і сідає,
Там ростуть і дерева і квіти...
Та шлях назовні вартові охороняють...
Їх імена - мій страх, моя самотність,
І не знайомі мені радість, безтурботність...
Вірш написаний співавторами
@sandrine_ukrainian
@Magistr_Honna
3
7
198
Клавіши фортепіано
Чорна, біла, біла, чорна
Ре дієз, мі, фа й соль бемоль.
Клавіши виглядають однаково.
Кожна на вигляд - одна.
Але це тільки так зовні
Звучати - це їх головна і єдина мета.
Кожна має свій певний
Не повторний іншими звук.
І не можна сказати,
Хто з них співає красиво,
А хто звучить як простий шум.
Я не можу їх порівняти.
Вони всі унікальні, але..
Разом вони більш цікаві.
Разом акорди, суспільство,
Це щось вже нове!
Вірш створений
@Magistr_Honna
2
0
165
Згубне Кохання
– Не дивись мені в очі, не можна!
Не читай у них несказані слова!
Ти ж бачиш: наші долі не тотожні,
І лиш в казках трапляються дива...
Не цілуй вуста такі жадані,
Не тони в обіймах, мов в вині...
Ти ж бачиш, о, єдиний мій коханий,
Що не бути з тобою мені...
Не шукай мій слід стежками лісу,
Моє кохання тебе згубить через мить...
Краще, милий, долі вже скорися,
І оминай краї наших зірниць...
– Тебе кохаю сильніше за життя.
Заборони не лякають.
В тобі я вже давно тону, то ж навіщо ти тікаєш ?
Не ховай свої сліди ти ж знаєш їх я віднайду.
Тож для чого тобі це все ?
Для чого тікаєш?
Ти ж теж відчуваєш.
Ти як і я кохаєш.
То ж навіщо це все ?
Прошу не мовчи.
Від мене ти не йди.
Прошу дозволь відчувати знову тепло твого тіла в моїх руках.
Дозволь відчути знову смак твоїх уст.
Тебе я молю...
Покажись моя люба.
Я так хочу побачити тебе що дурію.
Знаєш твоя постать приходила у мої сни.
Прокидаючись я боявся що ти лише марево, прекрасне марево моїх мрій.
А тепер я боюсь залишитись на самоті...
Вірш написаний співаторами
@SandraMey
@sandrine_ukrainian
1
0
148
Лицар в сучасному світі
Початок – рідний дім.
Кінець – навіть і не знаю…
Що ж між іншим і он тим?
Життя усе моє в середині.
Чи повернусь на початок?
Чи одразу на кінець?
Відповіді ніхто не дасть.
Все залежить від вищих сил.
А зараз я відкриваю новий світ
Тут таке все брудне..
За високими стінами скла
Не бачу я зовсім світлого неба
Тут все не по честі
Хлопець отримав тіло юної леді
За якісь паперові монети.
Цей світ такий дивний.
Він новий та водночас старий.
Я впізнаю закони вулиць де в беззаконні зростав я.
Та церкви в котрих вимолював краще майбуття.
Все як колись.
Я це все вже бачив.
Вони поб'ють це дитя ледь не до смерть.
Їх ніхто не покарає.
Він сам їх каратиме.
Заради чого я навколішках молився?
Заради чого боровся?
Заради чого усе це було ?
І ось настає вирішальний момент.
То кінець й для мене, й для світу
Нащо жити для такого майбутнього
Тут не місце ідеалам, й надії.
Все закінчу я зараз – прям тут.
Все одно ніхто не помітить.
То кінець для славного роду мого
То кінець – а тепер харакірі
Вірш створений учасниками спілки
@Magistr_Honna
@SandraMey
1
0
167
