Другий поверх приміщення, де Юнаррі розмовляв із жіночкою з мундштуком згорів повністю. У сірому непримітному легковому автомобілі, який стояв біля кута цієї будівлі, сидів Рамірес Ротуро та Ондо. Вони знали, що Руеро разом із Юнаррі щось замисли, і вони спостерігали за Леді, яка вирішила вийти з тіньової влади.

- Отже ми позбавились її швидше, завдяки твоїм людям Ондо. Що ж, думаю потрібно приступити до наступного пункту нашої операції.

- Як скажеш.

Ондо криво посміхнувся і вони разом поїхали на секретну квартиру Ротуро. Заїхавши на підземний паркінг, вони піднялись ліфтом на тринадцятий поверх, який належав їм і на якому проживали інші посіпаки Раміреса.

- Піду перевірю поверх, - сказав Ондо й покинув свого боса.

Першим ділом він направився у свою кімнату. Там витягнув металічний кейс із під ліжка, в якому лежав автомат з глушником та десяток магазинів до нього. Крім цієї зброї на столі лежала інша, проте на неї він не звернув уваги.

- Сьогодні ти заплатиш за все! – тихо прошептав Ондо і почав одягати бронежилет.

*****

Ондо.

Звісно це було не його справжня ім’я. Він давно відкинув своє минуле і присвятив себе боротьбі проти сім’ї Руеро. 

Він ненавидів дядька Тонні? 

Чому? 

Тому, що він вважав, що саме через нього загинула матір Мері та Генрі, яку він любив, але знав що вона закохана у іншого. 

І ось коли ці надзвичайно милі діти появились на світ, їхню матір убили, а дядько Тоні ні надав їм охорону, ні навіть не помстився за них. 

Так він вважав.

І все це виявилось неправдою. 

Генрі, який знайшов його за місяць до цих подій йому докладно пояснив. Він розказав як убили дядька Тоні, і що той перед смертю розказав про сімейний банк з надзвичайно секретною інформацією. Там була папка й про Ондо, а також інформація - і як із ним зв’язатись.

Коли Ондо все дізнався то вельми здивувався і зрозумів, що всі ці роки він потратив марно. І це все викликало на його обличчі скупу чоловічу сльозу. В наступну мить, прийшовши в себе, він почав уважно дивитись та слухати Генрі і його план по знищенні усіх ворогів сім’ї Руеро.

Наостанок Генрі відповів на його запитання, чому не може бути головою сім’ї. Ця остання ситуація викликала шок Ондо, але одночасно пояснила деякі моменти, які відбулись у минулому.

*****

Закінчивши з озброєнням і попутно згадуючи зустріч з Генрі, Ондо вийшов зі своєї кімнати, і постукав у сусідню, через мить її відкрили й впустили його. 

Так повторювалось дев’ять разів, остання квартира належала Раміресу. Постукавши Ондо увійшов. Ротуро злякано поглянув на нього. Ондо був увесь у червоному і ще й направив на нього автомат.

- Що це означає Ондо?! – вигукнув він, повільно пересуваючись до столу де лежав пістолет.

- Ти мене використав! Ти збрехав мені про Ліззі!

- Що ти верзеш! – сказав Рамірес стараючись зобразити насмішку, проте одразу ж зрозумів що він уже програв, і що якась кількість інформації попала до Ондо.

У відчаї він крикнув:

- Допоміжть!

Й кинувся до столу, надіючись що той оглянеться на коридор,але Ондо не озирнувся,а нажав на спусковий крючок. Тіло Раміреса здригнулося й впало на підлогу.

- Треба було брати тебе живим, але я б не витерпів ще більше твого існування.

Й плюнувши у його сторону пішов. Протягом двадцяти хвилин він бігав по поверху та розлив бензин з каністр, крім цього він зняв приховані відеокамери та розставив вибухівку так, щоб знищити весь поверх.

Спускаючись униз по сходу він подзвонив у поліцію й повідомив що даний будинок замінований. Це також було частиною плану Генрі, для того щоб будинок евакуювали й не виникло жертв серед мирного населення.

Потрапивши у підземний паркінг він сів у таксі, яке його там чекало.

- Ви чудово постаралися містер Ондо, - промовив до нього водій.

- Це все ваш чудовий план, Генрі.

Вони повільно виїхали зі підземною паркінгу й направились у сторону причалу, де була пришвартований новенький лайнер сім’ї Руеро.

*****

Мері сиділа в каюті зі закритими очима. Вона ще до цього моменту була під дією заспокійливого і відчувала що знаходиться далеко від всього й нічого її не хвилювало. 

Але ефект поволі спадав. Коли вона відчула що повертаються емоції, вона вирішила, що потрібно знову використати ці фармацевтичні засоби.

У це момент хтось постукав у двері каюти та не очікуючи відповіді відкрив їх. Мері відкрила очі й повернула голову, щоб поглянути хто там стоїть. Побачивши що там стоїть Генрі, вона закрила очі вважаючи що це її уява постаралась.

- Мері! Ну це справді я, Генрі! Це не ілюзія. Вибач мене за цю виставу. Джозеф підтвердь їй!

Вона відкрила очі, й побачила позаду брата головного охоронця сім’ї Руеро. Вона встала, підійшла до Генрі і з усієї сили вліпила йому ляпас.

- Дурак!

Вона знесилено почало падати на підлогу, проте Генрі не дав цьому трапитись і підхопив її, повільно опускаючись на підлогу разом із нею.

Дзозеф непомітно для них вийшов, тихо закривши двері каюти й направився до капітана лайнера, щоб повідомити, про те, що усі пасажири уже присутні й пора відчалювати.

*****

Берегову лінію уже не було помітно з капітанського містка лайнера, коли Мері вже остаточно заспокоїлась й взяла себе у руки.

- Міг би й попередити!

- Ні, Мері. Якби ти вдала, вони могли б не повірити. Крім цього я планую офіційно зникнути, й ти залишися єдиною живою зі  сім’ї Руеро. І більше ні в кого не виникне ідей, щоб я став головою сім’ї.

- Але чому ти не можеш?

Генрі подивися на Мері й протягнув руку у внутрішню кишеню піджака. Витягнувши звідки невеличкий конверт він передав його сестрі.

Через кілька хвилин Мері запиталася:

- І як давно тобі про це відомо?

- Пам’ятаєш ситуацію на віллі дядька Тонні? Тоді він розповів про те, що у банку зберігається важлива інформація. Але отримати доступ було неможливо. Умовою зберігання було відсутність дядька Тонні більше двох років.

- Але ж свідоцтво…

- Навіть свідоцтво про смерть не гарант. Він також мабуть розраховував вдати свою смерть.

- Зрозуміло.

- Ну в майбутньому ти зможеш зі мною зв’язатись будь коли,крім цього ти ж сама може навідатись до мене й Ірен. А! Ледь не забув. Ми запрошуємо тебе на весілля!

- ЕЕЕЕ!

- Це теж непросто.

- А чому саме тепер?

-Ну Юнаррі поставив умову, що дозволить весілля коли його дочці нічого не буде загрожувати. І ось, нарешті, цього добився.

- І коли він це сказав.

- Ну згодом після повернення з вілли дядька Тоні.

- Ха?!

- Ну про це знав тільки я та він.

- Ох і багато в тебе секретів.

- Ну такий вже я. Й мені уже пора. Скоро має прибути катер який мене забере з лайнера, або уже прибув.

- Ех знову кидаєш мене.

- Ні. Ти завжди можеш зв’язатись зі мною. Ну, Мері, стань гарним мером!

- А ти не забудь запросити на своє весілля!

Генрі посміхнувся, помахав рукою й вийшов з каюти. Мері дивилась услід за своїм братом. Хоча ні! Вона згадала, що згідно документів він насправді не її рідний брат й саме тому не міг стати головою сім’ї Руеро. Але це звісно не означало, що це абсолютно чужа людина.

*****

Капітан сидів на лавочці на тихій алеї. Вона знаходилась далеко від міста й дуже рідко тут ходили люди. Це місце вважали нещасливим. І саме тут йому назначали зустріч.

-Доброго здоров’я капітан! - сказала особа сідаючи біля нього.

- Доброго! 

Йому сунули у руки тоненьку папку з документами. Взявши її, працівник закону, почав читати.

- Не може бути! – вигукнув він прочитавши усе:

- Це абсолютно….

- Можливо, - завершили замість нього.

- А докази?

- Вже зробив тест ДНК. Я і Мері справді не брат і сестра, проте, дуже схожі.

- Тобто хочеш сказати, що у вас справді один батько, але…

- Різні матері – його знову перебили, й не даючи щось сказати,продовжили:

- Моя матір та її це близнючки, які заколись у одну людину, й враховуючи що вони були надзвичайно дужні й аж так сильно довіряли один одному вони придумали аферу, при якій вони двоє одружаться з ним.

- Але дещо пішло не так.

- Так. Вони завагітніли одночасно й тоді про все довідався наш батько.

- А згодом, щоб насолити дядьку Тоні вирішили вбити його племінників.

- А після того, як їх убили він виріши це все приховати й зробити мене також членом сім’ї Руеро.

- Й так ти став Генрі Руеро. 

Генрі відкинувся на спинку лавочки. Поглянувши на капітана він посміхнувся й відповів:

- Ну власне так. Всю іншу інформацію ви отримаєте електронною поштою. Ви ж дотримаєтесь своєї частини угоди?

- Так. Вся інформація про тебе буде стерта. Так ніби тебе не існувало.

-Дякую.

Генрі встав. І подивися на спортивний мотоцикл, який саме заїхав на алею. Зупинившись біля них людина в чорно-синьому шоломі протягнула такий же шолом Генрі. Той взяв, надягнув на голову одночасно сідаючи на мотоцикл. Наостанок він помахав рукою капітану.

Двоє на мотоциклі повільно виїхали зі алеї, залишаючи капітана наодинці з його роздумами.