Untold Truth
Lorraine
Sometimes we lie,thats why some of us die. The words we hide,almost look like an ocean tide. Ocean tide that have full of problems,waving back and forth to your head.If you can tell the truth. The untold truth,will rot if you will keep it forever. The feeling we have is stupiditish whenever we lie. We just cant keep it forever,cause some of us in the end will surrender. So dont hurt yourself,cause in the end,youll hurt someone else. "Truth must be told quickly because you cant hid it forever as long as you keep it.It will rot
2018-09-17 23:50:25
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Soft kiri
Woah...
Відповісти
2018-09-17 23:51:11
1
deadone
Really good .. just check on a few typing errors ..this poem is amazing
Відповісти
2018-09-18 05:39:39
Подобається
Madison Tyler
That's right dear nice one
Відповісти
2018-09-18 15:55:02
Подобається
Інші вірші поета
Different Barriers Wake me Up When Im Dead Behind those Smiles Hostile
Інші поети
somewhere
@somewhere
lys
@plusbleuquetesyeux
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12222
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13154