L'Espoir
(18+)
Des larmes sur le plancher, Perles cristallines de la fragile couronne ornée, De tes maux aux nuances de souffrance bleutées. Des joyaux vermeilles, Reflet irisé des démons qui s'éveillent, Au coeur de ton âme autrefois soleil, Glissent avec merveille, Sur le bois couleur corneille. Tes doux yeux amandes, Au souvenir d'offrandes, Ternies de réprimandes, Contemplent de vastes landes, Où avec une impatience malsaine t'attendent, Les loups affamés d'âmes errantes qui répandent Leur vies brisées au relent putride de viande. Ton esprit aux crevasses hurlantes, Déjà gambade de ses ténèbres élégantes, Dans les champs lavande d'agapanthes, De l'Enfer aux plaintes déchirantes. Mais ton cœur aux palpitations agitées, Lui bat toujours de sa langueur effrénée, Avec la conviction bornée, Qu'il ne faut pas s'abandonner. Cette chance risible s'accroche à ton être en perdition, Alors que lassée se fait la chanson, Ton être vibre à l'unisson, Pour l'Espoir d'une rédemption. Car l'Espoir te mène, Dans les traces d'une reine, Loin des déboires de la haine. Mais si l'Espoir qui t'entraîne, Dans les vastes plaines aériennes, Redevient poussière de graines, Alors le néant prendra les rennes, De ton corps abandonné à l'arène. Car l'Espoir valse dans tes veines, Il est l'essence même faisant pulser ton cœur en peine.
2021-01-26 11:16:15
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Alhéna
Mercii 🖤
Відповісти
2021-02-01 11:15:14
Подобається
lys
Mais juste WAOUH Tu es extrêmement douée !
Відповісти
2021-04-17 06:39:43
1
Alhéna
@lys Encore merciii !!
Відповісти
2021-04-22 17:13:48
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11409
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3780