Nous
Eᴛ ᴏɴ ᴅᴀɴsᴀɪᴛ Sous la pluie torentielle, alors que la colère du ciel glaçait nos veines de rage liquide. On envoyer valser nos membres pourris par la folie se cogner dans l'air du temps. On tourbillonnait toujours plus vite, jetant nos corps apesantis dans la tornade de la vie. On s'élançait, bondissait à s'en faire craquer le squelette, que nos os se brisent dans la farandole de notre euphorie. Oɴ ʀɪᴀɪᴛ ᴇᴛ ᴏɴ ᴄʀɪᴀɪᴛ. De peine et d'envie. Notre dysphorie fendait le voile de minuit, faisant vibrer nos cœurs alanguis. Et telle une douce symphonie, elle berçait nos âmes meurtries, empêchant notre tendre folie d'étreindre la flamme de nos nuits. Oɴ sᴇᴍʙʟᴀɪᴛ ᴅᴇ́ᴛʀᴀǫᴜᴇ́s Sous la pâle lumière des réverbères, nos silhouettes disgrâcieuses semblaient déchirées par l'averse. Moi je nous trouvais beaux. Yeux dans les yeux, main dans la main alors que la pluie semblable à de l'acide rongeait nos corps mouvants. Finalement, je lui trouvais quelque chose d'apaisant. Comme les larmes amères d'une rancœur pardonnée. Eᴛ ᴏɴ ᴇ́ᴛᴀɪᴛ ʟᴀ̀ A danser sous l'orage estival alors même que nos vies s'écroulaient sous le poids de nos consciences malades. Oɴ sᴇ sᴏᴜʀɪᴀɪᴛ C'était juste toi et moi. C'était beau. C'était bien. Alors que les cieux pleuraient sur nos âmes en osmoses Iʟs ᴇ́ᴛᴀɪᴇɴᴛ ʟᴀ̀ Dand leurs blouses immaculées, postés derrière la vitre innondée de l'asile inhospitalier. Ils nous contemplaient. Iʟs sᴏɴᴛ ғᴏᴜs Songeaient-ils en observant nos ombres embrasées par l'eau glaciale. Pourtant, jamais je ne nous avais trouvé aussi normaux. Nᴏᴜs ᴘᴀɴᴛɪɴs ᴅᴇ ʟᴀ ᴅᴇ́ᴍᴀɴᴄᴇ
2021-04-07 15:39:09
6
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
lys
C'est MAGNIFIQUE
Відповісти
2021-04-17 06:43:40
1
Alhéna
@Andrianirina Ramampy merci beaucoup !!
Відповісти
2021-04-22 17:13:21
Подобається
Alhéna
@lys merciii ✨
Відповісти
2021-04-22 17:13:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4501
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8542