Ton âme bleu roi
(18+)
Allongée sur le sol froid, Tu m'exposes ta peau de soie, Ton âme bleu roi. Tes iris plongés dans les miens, Tu traces le contour de ton corps avec ta main. Avec un soin particulier, Tu me montres toutes ces plaies ensanglantées, Tu énonces tout ces horribles faits, Tous les défauts zébrés, Toutes les cicatrices non refermées, Tous les vices cachés, Suintant de ton âme écorchée. Les bras ballants, Le corps tremblant, Les yeux souffrants, Le cœur pleurant, L'âme hurlant, Je te regarde platement. Les mots tempêtent dans mon esprit, Tels des cris, Affaiblis. Par tes deux iris gris, Au silence ils sont réduits. Une unique larme, Ma seule arme, Sur ce radeau sans rame, S'écrase sur le sol sans charme. Je continue de te contempler, Tandis que petit à petit, je sens mon âme sombrer.
2020-11-08 11:44:17
11
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Alhéna
@m. Merci :)
Відповісти
2020-11-11 10:37:56
Подобається
lys
C'est si beauuu ❤️
Відповісти
2021-04-17 06:46:13
1
Alhéna
@lys Thankkkks 🖤
Відповісти
2021-04-22 17:13:04
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12133
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2964