Один день
В один чудовий день. Було то раннім літом, чи весною Сидів я в доміку на дереві своїм Читав я книгу -Тома Сойера Ніхто мені тоді не заважав Нічого тоді не турбувало Був я один, було дерево та птах Що пролетів над ним і наді мною. Я був малий, ще в школу не пійшов Немав я друзів чи знайомих. Хоча стосується це тільки їх, Істот реальних, з плоті, крови. Але у кожного є всесвіт мрій й фантазій І там то всі ми маємо собі, і друзів, і кохання.. Але зараз не про нього, Я все читаю книгу, я третій серед друзів двох, Гекельбері й Тома. Я разом з ними крашу огорожу. Я мандрую темними печерами і сплю у бочці. Мені весело, цікаво, я хочу жити. Я все читаю і читаю.. Але вже вечоріє, вже доволі холодно в моєму укритті. Я не люблю вертатись у життя, Але куди подітись, їсти ж хочу:) Я йду до кухні, хватаю кусок хліба, Та знов занурююсь у книгу. І знов блукаю я із Томом Мені весело, мені цікаво.
2023-05-21 18:26:37
2
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2284
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2566