Один день
В один чудовий день. Було то раннім літом, чи весною Сидів я в доміку на дереві своїм Читав я книгу -Тома Сойера Ніхто мені тоді не заважав Нічого тоді не турбувало Був я один, було дерево та птах Що пролетів над ним і наді мною. Я був малий, ще в школу не пійшов Немав я друзів чи знайомих. Хоча стосується це тільки їх, Істот реальних, з плоті, крови. Але у кожного є всесвіт мрій й фантазій І там то всі ми маємо собі, і друзів, і кохання.. Але зараз не про нього, Я все читаю книгу, я третій серед друзів двох, Гекельбері й Тома. Я разом з ними крашу огорожу. Я мандрую темними печерами і сплю у бочці. Мені весело, цікаво, я хочу жити. Я все читаю і читаю.. Але вже вечоріє, вже доволі холодно в моєму укритті. Я не люблю вертатись у життя, Але куди подітись, їсти ж хочу:) Я йду до кухні, хватаю кусок хліба, Та знов занурююсь у книгу. І знов блукаю я із Томом Мені весело, мені цікаво.
2023-05-21 18:26:37
2
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2789
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2793