Перо vs Диктофон

Хонна

Ось раніше як було, Сідаєш ти за стіл, і під вікно. Дивишся на ліс свій власний, Там гектарів з двадцять.. Його було насаджено давно. Береш у руки декілька листів пергаменту, Кладеш на стіл, і достаєш перо. Заточуєш його, обмакуєш в чорнила, І пишеш власне про любов. А зараз все з одного боку і простіше... Ти можеш навіть не писати ті слова. Береш у руки диктофон, Та наговорюєш собі вірша. Але тоді було натхнення всюди, То природа надихає, То твоя прекрасна муза. Зараз з пунктом муз складніше дуже. Приходиться шукати кляті ті слова, То по свалках емоційних, То по сборищах психічних травм..

2023-07-24 19:45:42

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Хонна

дякую Вам) зараз моє натхнення то книги. З котрих млжна підчепити деякі цікаві ідеї) і як для віршів, так і навіть для власних книг🙃 особливо цікава класична література. Ну наприклад: Бальзак. Саме його я зараз перечитую, і там млжна знайти деякі цікаві речі. А також "Війна в Мир". Не знаю, правда, як зараз відносяться до такої літератури. В сенсі російської. Але чесно, ось читаю я ту війну, і стільки схожого з теперішнім часом знаходжу. Росія якою була, такою і залишилась, ні краплі не змінилась. І це теж доводі цікавий досвід. Ну і ось, книги, то зараз є моїм натхненням, вот все що я спочатку хотів сказати😅😅

Відповісти

2023-07-24 19:51:07

Подобається

Хонна

спеціально для Вас (ну і для себе звісно) я скажу Вам на вушко, що планую зробити щось типу маленької збірки віршів, котра буде розказувати про різних богів давньогрецької міфології. Не знаю як воно буде виходити, але початком став той вірш про Морфея)

Відповісти

2023-07-24 20:05:48

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12521

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2186