Емоції

Хонна

Не кожному дано відчути. Різні почуття.. Хтось не відчуває, уявіть Любов. А для когось злість невідома наука. Так, прикиньте, хтось не відчуває Радість. Для когось все життя Суцільна мука. Для когось неможливо, Розслабитись від келиху вина. А хтось не може кайфанути, На тусовці в клубі "Дивнії Дива" І що я можу зрозуміти. Кожен унікальний. І не всі відчують саме те, Що і ви у ці моменти. Кожен бачить світ по своєму.

2023-11-10 15:51:56

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Lexa T Kuro

Класну тему ти підняв! Якщо розглядати з боку психології, то в людей не розвинений емоційний інтелект. Люди інколи, наприклад, за агресією ховають сум, образу, сором тощо. Чому? Ну, то буде лекція вже велика, а не відгук на вірш)) Так, ти правий, люди різні, але вміти розрізняти емоцій та коли, які і де застосовувати людина повинна вміти і знати). Цікавий, чудовий вірш!🔥👍

Відповісти

2023-12-05 09:13:09

1

Хонна

@Lexa T Kuro дякую) так дійсно, людині треба вчитись емпатії, і я вважаю це важливим уроком

Відповісти

2023-12-05 09:14:24

Подобається

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

80

19

2357

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11167