Емоції

Хонна

Не кожному дано відчути. Різні почуття.. Хтось не відчуває, уявіть Любов. А для когось злість невідома наука. Так, прикиньте, хтось не відчуває Радість. Для когось все життя Суцільна мука. Для когось неможливо, Розслабитись від келиху вина. А хтось не може кайфанути, На тусовці в клубі "Дивнії Дива" І що я можу зрозуміти. Кожен унікальний. І не всі відчують саме те, Що і ви у ці моменти. Кожен бачить світ по своєму.

2023-11-10 15:51:56

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Lexa T Kuro

Класну тему ти підняв! Якщо розглядати з боку психології, то в людей не розвинений емоційний інтелект. Люди інколи, наприклад, за агресією ховають сум, образу, сором тощо. Чому? Ну, то буде лекція вже велика, а не відгук на вірш)) Так, ти правий, люди різні, але вміти розрізняти емоцій та коли, які і де застосовувати людина повинна вміти і знати). Цікавий, чудовий вірш!🔥👍

Відповісти

2023-12-05 09:13:09

1

Хонна

@Lexa T Kuro дякую) так дійсно, людині треба вчитись емпатії, і я вважаю це важливим уроком

Відповісти

2023-12-05 09:14:24

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4661

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11208