"важливі" питання

Хонна

Коли почалась вічність? Можливо завжди. Але для всього є початок та кінець, Чому ж не зараз? Як створився світ? Теорій сотні. Але яка з них правда, а яка брєд? Відповідей ніщо Тепер спитаємо про душу Що вона таке? І знов здогадок купа І знов не знаємо ми точно Що, і як, і де. Залишилось ще декілька питань Наприклад смерть, Та життя за межею її. Ну тут я маю відповідь одну. Як помремо, то дізнаємось про все.

2023-08-15 07:56:11

5

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Хонна

@Lexa T Kuro так, я знаю цю тему з "заробітком балів", і взагалі про переродження. Я також колись, не те щоб вірив, скоріше приймав можливість такої теорії "ми кожен раз переживаємо одне й те саме життя, дослівно, один в один, але своїми вчинками, своєю осознаністю ми можемо прожити життя так би мовити ідеально, (хоча ідеально, це також перебільшення/припущення, я не вмію пояснювати різні теорії😅). В такому разі людина переходить на новий етап, та отримує змогу прожити нове життя, і все так повторюється до безкінечності" Ця теорія трохи відрізняється від твоєї, але також цікава;) (і, я також агностік, в самому класичному понятті цього слова🙃)

Відповісти

2023-08-16 07:02:53

1

Lexa T Kuro

@Хонна До речі, цікава теорія теж). А знаєш, що саме цікаве? Що людям обов'язково для себе все пояснювати потрібно, бо вони невідомості бояться). Люди бояться не померти, вони бояться НЕ жити, бо не знають як це. Люди не вміють насолоджуватися ТУТ і ЗАРАЗ, бо вважають себе "безсмертними"... Ну що смерть існує, але до неї ще якось далеко, вона якась абстрактна, особливо в юному віці... Але коли вона раптово приходить і плескає тебе по плечу, то всі якось в паніку впадають😏 Ніхто не замислюються що сьогодні може бути останній день, останнє слово, останній вчинок... Коли починаєш цінувати своє життя, кожну його мить, то життя стає іншим... Проживаєш кожну мить так - наче це остання мить. І тоді ця мить і життя наповнюється сенсом і радістю. Бо ми всі тут лише гості, і всі колись підемо... А ось що залишимо по собі, і що візьмемо з собою - то вже від нас залежить.😉 Як говориться, кому що ближче 😉 Дякую, тобі за цікаву розмову! Для мене це дуже цікаво і важливо🙏🤗☀️

Відповісти

2023-08-16 07:12:54

1

Хонна

@Lexa T Kuro з одного боку здається тоді, що треба жити одним днем. Але з іншого, зараз це поняття "одним днем" - має неправильний, неприємний сенс. Хоча і треба жити так, мов це останній день, але.. не робити чогось жахливого, з поганими наслідками на майбутнє, треба просто відчувати свій кожен звичайний день завжди як останній.. не знаю, чи зрозуміло в мене вийшло пояснити свою думку😅

Відповісти

2023-08-16 07:35:22

Подобається

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3685

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11861