А люди як люди

Man Vi

А люди як люди Крокують узбіччям Минаючи всі перехрестя Десь далеко, споглядаючи на компас свідомості Чи бува не набили стрілки сотню синців Вернучи долю мов Старий кінь борозну Земля аж пищить від болю розлогості Можливо, така вже доля її На сто першу тисняву крові під тендітною шкірою Тиснути будуть чимдужче Аби відчути усі спектри болю І ще Іще Ще — Я живий, — крикне безумець, стоячи однієї ногою на узбіччі Другою гуляє повітрям над прірвою Нахиляючись, лоскоче всі нерви І тисне Тисне на землю Та знову запищала від болю Що ж, така її доля 1.12.2022 (19:35) 2.12.2022 (2:25)

2022-12-02 18:50:29

Інші вірші поета

Надряпати б на язиці Роз до ріжжя Реальність Тут

Інші поети

mrs_nali

@mrs_nali

B I

@boredintrovert

P U S S Y C A T

@liten_pus

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

102

4158

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2513