А люди як люди
Man Vi
А люди як люди Крокують узбіччям Минаючи всі перехрестя Десь далеко, споглядаючи на компас свідомості Чи бува не набили стрілки сотню синців Вернучи долю мов Старий кінь борозну Земля аж пищить від болю розлогості Можливо, така вже доля її На сто першу тисняву крові під тендітною шкірою Тиснути будуть чимдужче Аби відчути усі спектри болю І ще Іще Ще — Я живий, — крикне безумець, стоячи однієї ногою на узбіччі Другою гуляє повітрям над прірвою Нахиляючись, лоскоче всі нерви І тисне Тисне на землю Та знову запищала від болю Що ж, така її доля 1.12.2022 (19:35) 2.12.2022 (2:25)
2022-12-02 18:50:29
4
0
Інші вірші поета
Біг Run Птаха Паву(к)тина
Інші поети
Red
@R_e_d_
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4821
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5292