А люди як люди
А люди як люди Крокують узбіччям Минаючи всі перехрестя Десь далеко, споглядаючи на компас свідомості Чи бува не набили стрілки сотню синців Вернучи долю мов Старий кінь борозну Земля аж пищить від болю розлогості Можливо, така вже доля її На сто першу тисняву крові під тендітною шкірою Тиснути будуть чимдужче Аби відчути усі спектри болю І ще Іще Ще — Я живий, — крикне безумець, стоячи однієї ногою на узбіччі Другою гуляє повітрям над прірвою Нахиляючись, лоскоче всі нерви І тисне Тисне на землю Та знову запищала від болю Що ж, така її доля 1.12.2022 (19:35) 2.12.2022 (2:25)
2022-12-02 18:50:29
4
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
52
14
2772
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2023