Опіки

Man Vi

Твої дотики лишили опіки; Жевріє вугілля на плечах, у якому я бачу обличчя Миле та ніжне, Білосніжне, Бажане мною, спрага... Торкнися іще! Благаю! Молю! Залиш їх побільше усюди Виведи в мозку руну магічну, Най гріє, коли будеш далеко Най палить, як лежатимеш поруч Знов доторкнешся — най з розуму зводить.

2020-01-31 21:39:35

5

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Man Vi

щас підправимо...

Відповісти

2020-02-01 02:04:51

Подобається

Man Vi

а так?)

Відповісти

2020-02-01 02:08:24

Подобається

Man Vi

вірш просто дійсно складно читався)

Відповісти

2020-02-01 10:26:57

Подобається

Схожі вірші

Всі

12

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

87

4

8924

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3211