Опіки

Man Vi

Твої дотики лишили опіки; Жевріє вугілля на плечах, у якому я бачу обличчя Миле та ніжне, Білосніжне, Бажане мною, спрага... Торкнися іще! Благаю! Молю! Залиш їх побільше усюди Виведи в мозку руну магічну, Най гріє, коли будеш далеко Най палить, як лежатимеш поруч Знов доторкнешся — най з розуму зводить.

2020-01-31 21:39:35

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Man Vi

щас підправимо...

Відповісти

2020-02-01 02:04:51

Подобається

Man Vi

а так?)

Відповісти

2020-02-01 02:08:24

Подобається

Man Vi

вірш просто дійсно складно читався)

Відповісти

2020-02-01 10:26:57

Подобається

Інші вірші поета

#мої_демони Мовби Невдалий вечір Останні секунди

Інші поети

Khokh..

@khloudm99

Nala

@anuton

Angel Angel

@arayhel

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

2270

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6665