Опіки

Man Vi

Твої дотики лишили опіки; Жевріє вугілля на плечах, у якому я бачу обличчя Миле та ніжне, Білосніжне, Бажане мною, спрага... Торкнися іще! Благаю! Молю! Залиш їх побільше усюди Виведи в мозку руну магічну, Най гріє, коли будеш далеко Най палить, як лежатимеш поруч Знов доторкнешся — най з розуму зводить.

2020-01-31 21:39:35

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Man Vi

щас підправимо...

Відповісти

2020-02-01 02:04:51

Подобається

Man Vi

а так?)

Відповісти

2020-02-01 02:08:24

Подобається

Man Vi

вірш просто дійсно складно читався)

Відповісти

2020-02-01 10:26:57

Подобається

Інші вірші поета

Серце кричить... Погляд Пам'ять про забуте Тут

Інші поети

Воланд Дарсі

@nikita_rastorguev

Black Hole

@Black_Hole

Aëden

@jewdiks

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1992

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

2889