Біла реальність
Що буде до завтра із білим аркушем? Як тільки відкриється правда душі, поллється її найщиріша брехня Хотілося б закрити, вдарити біль, аби не болів так легко Аби перевернув усе догори і поставив дриґом на залишки спокою — Агов, ти тут, — почув голоси З-поза лихих думок сновигали люди Скрізь Це реальність Де багато людей і ще більше машин Ще більше беземоційних закономірностей Бульварщини в перемішку з брошурами свідків Єгови Усю безцінь без ціни віддають за частинку ґлузду Це реальність з її несправедливими закономірностями Закони придумали люди для світоустрію, аби його ж і обходити Підняти тканину ніби це прапор і почати революцію проти своїх думок Думки, вони настільки бездонні, настільки ж порожні Мов сфери на хвої, прикрашені блискітками Білий аркуш мало-помалу забруднили слова Без форми, без рими, хтось спробує читати їх з голосом та інтонацією Вкладати весь сенс існування у написані безумцем проповіді до божеств раціональності Чи то більше до їхніх пустот Це до них кличуть люди, шукаючи сенсу, Сновигають Скрізь Така вже реальність 12.11.2022 (2:06)
2022-11-12 07:37:08
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
Це щось неймовірне! Авторе низький вам уклін.👏🔥🌹
Відповісти
2022-11-17 18:02:27
1
Man Vi
@Сандра Мей ого... невже настільки сподобалося? 😳 Дякую за відгук ☺️
Відповісти
2022-11-17 22:30:18
1
Сандра Мей
@Man Vi Так. Тому що сенс в рядках прекрасний, а подано неймовірно.
Відповісти
2022-11-18 05:01:18
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5305
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4160