Роз до ріжжя
Моє роздоріжжя криваве, мов ніж,
Яким покінчили із Цезарем й Брутом.
Шепоче тихенько мій розум: "Облиш!
Облиш теє серце, заковане блудом!"
Облишити все, і навіть себе.
Навколо розвісили й правила, й маски,
І шум циферблату загрозу несе
Загрозу померти, без милості й ласки.
Без спомину імені, честі і сліз,
Без діл, що вважали б корисними.
Охоплені люди — лиш манія слів
Лишають все те, що звуть просто.
Пізно!
Охоплені літом, де сніг випадає
Охоплені сплячкою в лихім тім сні
І всі роздоріжжя криваві, лукаві,
Бажання знайтися у тихій війні.
2019-04-10 20:15:44
3
0