Біг

Man Vi

Я не пам'ятаю себе Лише цей рух Цей скаженний біг Тече у шаленому ритмі кров у венах Трясця Я відчуваю її Як вона торкається шкіри Полоскоче Наступна станція — серце Чому цей шум такий звичний Запах горілого не дошкуляє носа Хоча горять мої п'яти Вкритий шлях моїми вогняними слідами Вони світять за моєю спиною Кидаючи тінь мою На мій шлях Темно стає Куди бігти Я лиш біг пам'ятаю Зупинятись не можу Не вмію

2020-03-12 22:48:47

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Man Vi

Думаю, знаєш про верлібри :) Дійшов я до них дуже контроверсійно) Якщо хочеш, можу пост забадяжити :)

Відповісти

2020-03-13 08:26:14

Подобається

Інші вірші поета

Venenum Пам'ять про забуте Вицвітають вірші burning...

Інші поети

Vera Gibson

@sissygibson

Де Лайт

@fosfadok

Макс Фолс

@pr_mikhailovich

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4536

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

10159