#мої_демони
Усе в голові. Заплутані мрії Бажання знайтися в великій війні. Навколо — руїни. Заплутані тіні Паскудять повітря аналізом слів. Звук і висоти. Висоти всіх звуків. Забуті слова, забуті думки. Над серцем лягали нестерпнії муки, Не зміг я схопитись за тремор руки. Письменник... це смішно, неначе вже став ним. І що я скажу? От що напишу? Слова дерев'яні, мов ріг носорога, Все рвуть помилками. Усе, чим дишу. На стежці — перо. І страх біля нього. Мої два кузени, ідіть-но сюди. Залізьте у шафу, прошу ради бога, Бо я там опинюсь. Й чекайте біди!
2019-03-30 19:52:09
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Man Vi
дякую)))
Відповісти
2019-03-30 23:46:21
Подобається
Man Vi
😊😊😊
Відповісти
2019-03-30 23:46:29
Подобається
Man Vi
Однак, там якраз йдеться про мою самооцінку 😅
Відповісти
2019-03-30 23:51:49
Подобається
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2845
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3318