#мої_демони
Усе в голові. Заплутані мрії Бажання знайтися в великій війні. Навколо — руїни. Заплутані тіні Паскудять повітря аналізом слів. Звук і висоти. Висоти всіх звуків. Забуті слова, забуті думки. Над серцем лягали нестерпнії муки, Не зміг я схопитись за тремор руки. Письменник... це смішно, неначе вже став ним. І що я скажу? От що напишу? Слова дерев'яні, мов ріг носорога, Все рвуть помилками. Усе, чим дишу. На стежці — перо. І страх біля нього. Мої два кузени, ідіть-но сюди. Залізьте у шафу, прошу ради бога, Бо я там опинюсь. Й чекайте біди!
2019-03-30 19:52:09
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Man Vi
дякую)))
Відповісти
2019-03-30 23:46:21
Подобається
Man Vi
😊😊😊
Відповісти
2019-03-30 23:46:29
Подобається
Man Vi
Однак, там якраз йдеться про мою самооцінку 😅
Відповісти
2019-03-30 23:51:49
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9292
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2152