Портрет силуету
Шкода і жаль: я не художник, Намалював би твій портрет, Або, лишень коли дозволиш, Хоча б накреслив силует! Повік сих чар, очей смарагд, Твойого погляду розмай! До Ніжності побіг у сад, Лихий чи добрий її гай!? Лиш ти це знаєш – і мовчиш… Мов вабиш чарами – й ховаєш, Мовчать уста. Струмочки тиш Стікаються у зір тих зграї. Обличчя німфи, легкий сміх Торкнувся губ – і я палаю! Чи то тону, вогонь мов стих, Не руш ти, пензлю, того краю! Іще гаряче полотно - Не вгомонилось моє серце. Дивлюсь – танцюєш, степом льон, Плекає й ніжить твої крильця. Ти вкрийся ними, не гляджу, Блищиш все тим ледь тихим сяйвом. Візьму його до своїх рук, Якщо дозволиш литись чарам. Твої долоні серед зір Шукають, манять щось у небі, Чи до планет і чорних дір Все мріють так, як я до тебе? Але, на жаль, я не художник, І все малюю – і не те. Вже відчуваю: пензель зроню – І там твій лотос зацвіте.
2018-09-18 08:51:20
4
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2472
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8210