Портрет силуету

Man Vi

Шкода і жаль: я не художник, Намалював би твій портрет, Або, лишень коли дозволиш, Хоча б накреслив силует! Повік сих чар, очей смарагд, Твойого погляду розмай! До Ніжності побіг у сад, Лихий чи добрий її гай!? Лиш ти це знаєш – і мовчиш… Мов вабиш чарами – й ховаєш, Мовчать уста. Струмочки тиш Стікаються у зір тих зграї. Обличчя німфи, легкий сміх Торкнувся губ – і я палаю! Чи то тону, вогонь мов стих, Не руш ти, пензлю, того краю! Іще гаряче полотно - Не вгомонилось моє серце. Дивлюсь – танцюєш, степом льон, Плекає й ніжить твої крильця. Ти вкрийся ними, не гляджу, Блищиш все тим ледь тихим сяйвом. Візьму його до своїх рук, Якщо дозволиш литись чарам. Твої долоні серед зір Шукають, манять щось у небі, Чи до планет і чорних дір Все мріють так, як я до тебе? Але, на жаль, я не художник, І все малюю – і не те. Вже відчуваю: пензель зроню – І там твій лотос зацвіте.

2018-09-18 08:51:20

Інші вірші поета

Run Роз до ріжжя Різнобожжя і чашка Дим

Інші поети

Аня

@Ann_000

Берніс Кірк

@Berni

Максим Малий

@Malyi

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4338

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

4417