Ми народилися не в ту епоху
Man Vi
Ми народилися не в ту епоху Навколо темрява і злі вовки Можливо, тут і бились за свободу, Але не взяли ніц, окрім смоли. І дим по-вбивчому куди чорніший: У наший час він білий, наче сіль. А цей все суне й суне в руки нішу, Каміння повну, диких ворожінь. Блукаємо, наскрізно обійнявшись, Вглядаємось у дике темне поле, В його приховані від сну пастки. Я повиватиму твої злі рани, Немов дітей, що загубила доля, Допоки не глядітимуть на сни.
2019-06-08 10:02:38
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Арвен
Красивый стих 😍и мысль глубокая.
Відповісти
2019-06-08 22:29:32
1
Man Vi
@Арвен спасибо))) 😊
Відповісти
2019-06-09 00:29:57
1
Інші вірші поета
Venenum Тут Уклін Портрет силуету
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Ren
@Panda_4010
GannMorgana
@GannMorgana
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2536
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1099