Venenum
Ти знову пливеш у повітрі й думках, Неначе яд, труїш і дуриш мій мозок Тендітним обличчям своїм по ночах, У снах накриваєш морозом. У синій лиш сукні, холоднії очі Б'ють все і не все, мов байдужості лід. Бажання якби ж то роздіти доголу - Чекав, дожидався, та, певно, не слід. Усе то - картина, лиш манія слів, Яких і не вистачить, щоб осягнути, Звучати як міг би, співати заспів Без страху кохати й омани розлуки. Ілюзія вроди моїх всіх діянь, Коли я тягнувся крізь сталі і двері До твойого серця, краси, почувань, - Розплилась й упала, мов двері сталеві.
2018-06-14 18:18:04
4
0
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8210
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2472