Кава зі снігом
Man Vi
Ми бачили краплю на снігу Гадали неначе на каві. Сказала, що жить я не вмію, А ти — діставатися правди. Сказала, що втомлена вже Гадати на пальцях всім долі. Пішла — і лишилась лише Бентега і міни у горлі. А що як взірвуться, підхоплені, Всіма почуттями посипляться? Будемо відтінками злості, Яких не торкнулась мутація? Зігріти б обмерзлії пальці, Котрі обпеклися так вміло. Будемо сидіти, заблукані, І пити ту каву зі снігом.
2019-01-29 20:44:25
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Man Vi
дякую))) 😊
Відповісти
2019-01-30 10:18:08
Подобається
Інші вірші поета
Run When the Shadows Reveal Us Паву(к)тина Я (Волонтер)
Інші поети
Adaira
@adaira
R_i_t_a
@freebird
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2756
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5259