Чому?

Марго

Чому так тяжко уві сні, Коли тебе не має поруч? Чому так хочеться заплакати мені, Коли дивлюсь в твої я очі? Чому не гріє тепло слів, Коли так треба ніжності й добра? Чому не дивишся на мене, Коли до тебе лину я? Напевно, все минуло. Все те, що я раніш кохала Для тебе не існує вже. Пробач мене, За смуток мій і біль, Але кохаю лиш тебе повір.

2018-04-05 04:18:24

Інші категорії

Соціальні Подійні Ода Пейзажні Для дітей Вірші в прозі

Інші поети

Ava Brown

@avaontiana08

Julia K

@yy_mistress

Princess Girl

@Princess_life

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

1736

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1467