Моя Л...
MAryy
(18+)
Ми сиділи на балконі обійнявшись, ніжні промені сонця гріли шкіру. Так приємно любуватися заходом сонця в теплих його обіймах. Шум моря, теплий вітер, ВІН, більше нічого не було потрібно. І ще забула, одну деталь, ми смакували червоне італійське вино. Можна так було сидіти вічність. Але коли зайшло сонце, почали віяти холодним вітерцем. І вино трохи сп'янило голову, тож мені прийшла ідея - піти грітися в номер. Я почала його цілувати шию, за вушками і ті соковиті губи. Його руки відразу обплели мою талію. І на поцілунки він відповідав поцілунками. Все пристрасніше і пристрасніше мене цілував. Потім ми лягли на ліжко, руки відразу сплелися. І ми продовжили цілувати одне одного, коли я вже опинилася на НЬОМУ. Холодний вітерець струменями заходив у кімнату, обвіваючи шкіру. А ще його ніжні руки на тілі, вони ходили скрізь, лишаючи хвилі ніжності, ласки і неймовірного екстазу, як ВІН вмів це робити. Ми продовжували наш вечір цілу ніч. Тільки ніжність, поцілунки і МИ, сплелися воєдино нашими гарячими тілами.
2018-11-21 17:11:34
2
0
Інші вірші поета
Ода каві Мій К. Про НАС Про наболіле
Інші поети
Bint __Abdoolrahman
@bint_abdoolrahman
moody_bear_
@moody_bear_
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3775
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2357