Карі очі
Карі очі, як жар, як вуглини,
В них вогонь, що не гасне в ночі.
То буремні, то теплі хвилини,
То дороги без права піти.
Карі очі зі смаком розлуки
В них і осінь, і літня гроза.
То вони обіймають, мов руки,
Потім ранять сильніше ножа
Я горіла в їх вічній безодні
І тонула в глибинах омани
Вони часто бували холодні
Я про них писала романи
Карі очі... Мій біль і надія
Мій вогонь, що не згас до тепер
В них загублена правда і мрія
Вони біль, що розвіяв вітер.
В них розбите, зіжмакане «вірю»,
Невимовлених слів карусель.
Вони кличуть, та більше не смію
Йти у прірву безжальних очей.
Карі очі… То спогад, що плаче,
То весна, що заснула в душі.
Я тікаю від них потайначе,
Та вони все горять у мені.
2025-02-02 16:49:53
6
0