Вірші

Марта Вітовська

Пишу вірші тобі- ти не читаєш Пишу слова душі, не віддаю Кохаю- тихо, мовчки в одіялі І зиму сніжну й каву не люблю Пишу для себе, в серці зберігаю Надію мовчки в танці бережу Тебе уже не раз лишень згадаю З тобою в серці я вперед іду Ідуть роки, надія вже згасає І серце наче тихо забува Але ця зустріч йому все згадає Я не живу, хворію, серце помира Лікарня, запах твій, медикаменти І образ твій прямо перед очей Згадало серце вмить усі моменти І сльози тих безсонних ночей Я не забула! Досі пам'ятаю! Із цим жила і довго буду жить Щоночі тихо я зітхаю І пам'ятаю, що ти сильний чоловік Ти як? Ти де? Із ким? І скільки? Це ревність всі образи спонука Я ще згадаю, як те серце б'ється Я ще згадаю, як цвіте й співа душа Ти поруч час від часу, як забуть? Як вбити всі ті спогади страшні? Я не кохаю, забуваю, я живу? Я помираю! Гину і люблю Минають дні і спогади нові Я знов у вірші їх складаю А ти- читаєш! Наче я у сні І рани у душі вже заживають І от весна- щасливая пора Цвітуть сади, кохання розцвітає І зажива образа, слідів не залиша Але серце біду передчуває Він поруч був в самі страшні хвилини Не залишав одну навіть на мить А потім зник, якісь нечисті сили Сказали мені більше не любить... Роки ішли, усе забулось І рани, хоч живі та зажили Це серце більш нікого не кохає У ночі світлі весняні Я більш нічого вже не відчуваю Ні болю, ні образ, не чую слів Я лиш живу, коли вірші складаю А за останні роки їх вже тисячі Я не одна, я вірю що зі мною Десь в Всесвіті страждає ще душа Для неї теж уже нічого Не важать більше почуття І хай ідуть роки так помаленьку І я за ними буду йти непоспіша Я більше не живу, я догораю Як на ніч на столі покинута свіча.

2024-02-09 11:18:14

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Берніс Кірк

Так поетично, чуйно и просто казково описано, що захотілось залишити коментар. Вірш просто торкається струн душі 🥲

Відповісти

2024-02-12 01:18:16

1

Марта Вітовська

@Берніс Кірк Дякую! Мені, дуже приємно читати ваші коментарі ☺️

Відповісти

2024-02-12 07:22:12

1

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2312

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11362