Відрізані від істини
Чому? Чому ви всі такі? Нічого бачити і чути не можете ви всі. Забиті вуха і заклеєні зіниці Навколо істини літаючи . Чому я можу бачити і чути , А всі вони думають своїм. Думаєте ви праві? О ні. Ви ніколи не знали істини. Чому ви всі забиті своїм великим "Я". Хоч істина в десятки раз вас більша. Ви ніколи не хочете прийняти помилки свої , хоч знаєте що вони існують. Вам людям не важливо все чуже , бо ваше здається вам гарнішим. Ви готові змінити тему для розмови , яка може вам істину відкрити. Чому ви такі горді і вперті , як козли. Не можете нічого прийняти так як є. Ви думаєте , що раз ви старші , то мудріші. Чи раз багато знаєте , то розуму багато. А ні. Все не так як думаєте ВИ. Я відрікся від всіх цих ваших правил. Я можу істину відчуть на дотик. А не так як ви. Шукаючи її там , де тільки тінь її буває рідко. Всі ви думаєте , що ваша думка краща і правильніша. Ні. Всі ці ваші бажання і думки попіл який ви держите , бо це фенікс благородний. Але ж ні. Фенікс не буде повертатися в життя знаючи , що тут є такі не благородні люди. Він через смерть пізнає страх , ніж між людей буде він атракціоном. Ви відрізали себе від істини. І хочете створити , щось ідеальне. Один вже спробував . Тепер ми всі існуєм тут , як грішники позбуті раю на землі.
2020-03-21 06:39:19
5
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4731
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2662