Знак Мученика
Я з дитинства пам'ятаю , як завжди думав , що особливий я в чомусь. Так і сталось. Я ставши особливим зрозумів , що смерть пожартувала наді мною. Лишила свою косу на моєму язиці , а сама на мене погляда сміється. Вона дала мені прокляття і знак , щоб я не забував про все. Перевернута коса на моєму язику . Кожне слово моє стає правдою . Кожна важка робота в кінці наносить удари по серцю. І маю я брата близнюка. Але всю біль і не згоду я отримаю за двох , хоч близнюка і не існує. Я живий лише через сміх смерті. Якби я міг померти. Але не мені це вирішувати. Правда Смерть? Вона не дасть мені померти так , якби я не міг і не хотів. Це знак моєї особливості. Це знак Мученика в тілі смертному. І так смерть буде довго гратись мною. Я не боюсь її , бо правила проклять і слів я зрозумів.
2019-11-18 17:52:04
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Мятный Пряник
Очень крутая идея, уоу
Відповісти
2019-11-19 06:54:59
Подобається
Євген Мазурок
@Мятный Пряник яка идея ? Ет на самом деле
Відповісти
2019-11-19 06:55:45
Подобається
Мятный Пряник
@Євген Мазурок тоді співчуваю
Відповісти
2019-11-19 06:57:05
Подобається
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4742
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3877