Порядок і Хаос

Євген Мазурок

Порядок і Хаос у світі існують Люди бачать у всьому їх сенс Навіть себе розрізнити вдалося На гуманітарних і технічних наук Але є люди , які знають істину слів "Хаос=Порядок , а Порядок=Хаос" Але люди про це забули Окрім істинних образів роду людського Ми постійно показуємо одне з двух приховуючи сторону другу Я порядок , страх , чистоту і дотошність показую всюди, Але як тільки запал загориться Як тільки я посміхнусь Весь Хаос в мені стане реальним Нестабільним психом мене назовуть. Я буду сміючись танцювати Показувати , який я начебто псих Але хватить мені зневагу відчути до когось Як порядок і зло покірне повернеться у тіло моє. "Порядок і Хаос" ось що для мене ЖИТТЯ. Я не піддамся впливу учених Я не піддамся впливу мислителів Я сам в собі дві людини маю Одна яка порядком керує І другою якою хаосом володіє.

2021-02-17 15:55:15

6

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

desperation

Непогано скіл прокачав, перейшов до філософської тематики)

Відповісти

2021-05-14 10:33:14

Подобається

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

14296

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11443