До последнего слова
Отшлифованный правдой глупцов, Ограненный колючею болью, Стать рабом каравану купцов, Вещей притчей с известным концом И пойти по этапу в неволю. Кислый вкус молодого вина. Виноград не избалован солнцем. Был бы выпит однажды до дна Или выплеснут в землю, иль на... Или выброшен рваным червонцем, Или сломан случайным грехом, Иль забрит до приказа в солдаты, Иль покинув навечно свой дом, Отшвырнул недочитанный том, Под проклятья и вопли: "Куда ты?" А куда, ты тогда ведь не знал, Просто прочь от злословья и криков. Путь от старта скрывает финал, На котором ещё не бывал. Глаз не видно, лишь страх мертвых ликов. Отшлифован, да вот не пошло, Обломалась фреза об алмазы. И враньё покатилось на дно, И седло без коня унесло. Путь свобод отменяет приказы. Дно души ты от слёз осуши, Подмети от обид и обманов. Пусть вернуться твои миражи, Бесконечных путей виражи Чудесами набитых карманов. На что тратить и как их менять? Иль долги возвращать или снова, Найдя юных сомнений тетрадь, Всю ее до конца исписать, До последнего главного слова?
2023-01-09 07:43:10
1
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9651
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3984