До последнего слова
Отшлифованный правдой глупцов, Ограненный колючею болью, Стать рабом каравану купцов, Вещей притчей с известным концом И пойти по этапу в неволю. Кислый вкус молодого вина. Виноград не избалован солнцем. Был бы выпит однажды до дна Или выплеснут в землю, иль на... Или выброшен рваным червонцем, Или сломан случайным грехом, Иль забрит до приказа в солдаты, Иль покинув навечно свой дом, Отшвырнул недочитанный том, Под проклятья и вопли: "Куда ты?" А куда, ты тогда ведь не знал, Просто прочь от злословья и криков. Путь от старта скрывает финал, На котором ещё не бывал. Глаз не видно, лишь страх мертвых ликов. Отшлифован, да вот не пошло, Обломалась фреза об алмазы. И враньё покатилось на дно, И седло без коня унесло. Путь свобод отменяет приказы. Дно души ты от слёз осуши, Подмети от обид и обманов. Пусть вернуться твои миражи, Бесконечных путей виражи Чудесами набитых карманов. На что тратить и как их менять? Иль долги возвращать или снова, Найдя юных сомнений тетрадь, Всю ее до конца исписать, До последнего главного слова?
2023-01-09 07:43:10
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5242
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1636