Души в вас не чая
– Качают сердцами вдоль тел всех веками Кровавые массы, покоя не зная. И сердце, не почки, – какие там камни, Простые насосы – природа другая. – А если сердца вдруг забьются, как птицы, А с мудростью сердца возвысятся люди? – Ну, что вы, пожалуй, такому случиться Нет смысла. Такого по жизни не будет. Ведь сердце лишь мышца с кусочками нерва, Сжимается просто, себя сокращая И сердце не мыслит, не рвётся на небо, За костью грудины, души в нас не чая. – А может быть в сердце находятся души? Они же не знают покоя и бьются, Боятся и любят, их нужно так слушать, Они же поют в нас, над нами смеются. Они нам дороги сквозь тьму пролагают. Вы помните Данко со сломанной грудью? Там дух обитает – природа такая. Святая природа вы верите, люди? А верите чем вы? Вы любите тоже? Что делают мысли, ваш мозг посещая? Откуда в вас чувства до боли, до дрожи? А любят за что вас, души в вас не чая?
2023-06-12 05:19:20
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11527
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1782