Кареглазый янтарика свет
Любопытство – оно не открытие, Как влюблённость ещё не любовь. В наших жизнях мелькают события Словно звёзды; погаснут и вновь. Всё, что прожили, стало историей. Безразлично гляжу в прошлый век. Лишь проверить осталось теорию, Что исправит себя человек. Безответственно с пылу подарена, Как слепому свеча среди дня, Ярко рыжим кусочком янтарика, Будит пламя в груди у меня. Будет племя грядущее, новое, Будет жизнь без утрат и без слёз. Оно есть рядом с нами, готовое, Из него меня сон мой унёс В эти будни сурово унылые, В беспросветную гниль и тоску, А во снах моих добрые, милые, Молодые на пляже в песку. Просыпаюсь с утра без будильника И бросаюсь к окну – ещё нет. Мне свеча та, дороже светильника, – Кареглазый янтарика свет.
2023-07-31 15:23:29
0
0
Схожі вірші
Всі
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
3357
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5005