Предчувствие
Луну развернуть бы конечно же надо. Под ней наши гадость, беда и утраты. Она виновата за наши печали. Её, как лампаду, когда-то нам дали. Как странник проходит она небосводом, Так светит всем в окна, как манит свободой. И смотрит на Землю одной стороною, Как будто жена, недовольная мною. Всю жизнь ожидаю, друзья, я мессию, Которого люди когда-то просили. Он судьбы разрулит, он всем нам поможет. Прекрасный мужчина и праведный тоже. На ослике белом, в чалме и в халате Стрелою пронзит мир позором объятый, От господа Бога, а с Богом не спорят, Спокойный как время, бездонный как море. Но, видно, живём недостаточно плохо. К последним надеждам стремится эпоха, К лампаде последней, которой разбиться. Луна ещё светит, и боль ещё длится.
2023-08-09 07:03:23
0
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4799
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5596