Предчувствие
Луну развернуть бы конечно же надо. Под ней наши гадость, беда и утраты. Она виновата за наши печали. Её, как лампаду, когда-то нам дали. Как странник проходит она небосводом, Так светит всем в окна, как манит свободой. И смотрит на Землю одной стороною, Как будто жена, недовольная мною. Всю жизнь ожидаю, друзья, я мессию, Которого люди когда-то просили. Он судьбы разрулит, он всем нам поможет. Прекрасный мужчина и праведный тоже. На ослике белом, в чалме и в халате Стрелою пронзит мир позором объятый, От господа Бога, а с Богом не спорят, Спокойный как время, бездонный как море. Но, видно, живём недостаточно плохо. К последним надеждам стремится эпоха, К лампаде последней, которой разбиться. Луна ещё светит, и боль ещё длится.
2023-08-09 07:03:23
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1688
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8054