Когда ты умрёшь
Вот когда ты умрёшь, И кладбищенский червь улыбнётся, Над тобой пройдёт дождь – Сердцем чувствуешь смену веков, И тот пройденный путь – Он стрелой пред тобой пронесётся, И ни скинуть, ни сдуть Тяжесть тысяч противных грехов. В этот миг ты поймёшь, Боль уходит – не пить, и не кушать, Под живущих галдёж Разлагается тело твоё. Твой отец тебя ждёт, А ты снова готов его слушать, И над миром идёт Дождь, над жизнью кружит вороньё. А ты мёртвый живёшь Между прошлым и будущим миром. И в свой прошлый орёшь Перекошенным жаждущим ртом: "Я люблю, я вернусь", Но копает могильщик уныло. Это жалость и грусть, И душа просит тела как дом. Ты привык рисковать, Смерти ангел – ступай в его руки. Ты привык чуда ждать – Пусть молитвой последний твой крик. А потом будет лик, Что отменит душевные муки, Свет и мудрости миг, Всё забыть – ни забот, ни интриг.
2022-11-24 11:24:29
0
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1385
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3627