Когда ты умрёшь
Вот когда ты умрёшь, И кладбищенский червь улыбнётся, Над тобой пройдёт дождь – Сердцем чувствуешь смену веков, И тот пройденный путь – Он стрелой пред тобой пронесётся, И ни скинуть, ни сдуть Тяжесть тысяч противных грехов. В этот миг ты поймёшь, Боль уходит – не пить, и не кушать, Под живущих галдёж Разлагается тело твоё. Твой отец тебя ждёт, А ты снова готов его слушать, И над миром идёт Дождь, над жизнью кружит вороньё. А ты мёртвый живёшь Между прошлым и будущим миром. И в свой прошлый орёшь Перекошенным жаждущим ртом: "Я люблю, я вернусь", Но копает могильщик уныло. Это жалость и грусть, И душа просит тела как дом. Ты привык рисковать, Смерти ангел – ступай в его руки. Ты привык чуда ждать – Пусть молитвой последний твой крик. А потом будет лик, Что отменит душевные муки, Свет и мудрости миг, Всё забыть – ни забот, ни интриг.
2022-11-24 11:24:29
0
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2106
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2245