Мандрагоры уже пустили благовоние
Живьём, рассудку вопреки, Под плеск воды, под стон тоски. Живьём, не различая нот, Под шум камней и топот ног. Под крики громкие: "Даёшь!" Тьму разрезает острый нож. А мы идём во тьме сквозь тьму, Куда, зачем и почему? Но для кого зацвёл весной Цветок, как небо голубой, В садах под небом голубым? Свет испускает "дудаим". Кому пишу сей странный стих? Для тех, для будущих, для них, Что сменят нас в пути средь скал. Не видно цели, но привал На перевале всех надежд Средь рук вторых, вторых одежд. Вторичен я, как все не свеж. Который раз один рубеж Беру во сне и наяву И знаю, что не доживу. Но где-то там, за той скалой, Сквозь водопадов грозный вой, Я видел, есть путей конец. Там заколдованный певец, Перебирая нервы струн, Зовёт к последнему костру. Сквозь темноту то тут, то там, Как светлячки к твоим ногам: Тепло и запах "дудаим" – И рухнет в прах последний "Рим". Пока ж, рассудку вопреки, Под крик толпы, под стон тоски, Живу, не различая нот, – Лишь боя шум да топот ног.
2023-04-23 12:16:38
0
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
11089
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5307