Мандрагоры уже пустили благовоние
Живьём, рассудку вопреки, Под плеск воды, под стон тоски. Живьём, не различая нот, Под шум камней и топот ног. Под крики громкие: "Даёшь!" Тьму разрезает острый нож. А мы идём во тьме сквозь тьму, Куда, зачем и почему? Но для кого зацвёл весной Цветок, как небо голубой, В садах под небом голубым? Свет испускает "дудаим". Кому пишу сей странный стих? Для тех, для будущих, для них, Что сменят нас в пути средь скал. Не видно цели, но привал На перевале всех надежд Средь рук вторых, вторых одежд. Вторичен я, как все не свеж. Который раз один рубеж Беру во сне и наяву И знаю, что не доживу. Но где-то там, за той скалой, Сквозь водопадов грозный вой, Я видел, есть путей конец. Там заколдованный певец, Перебирая нервы струн, Зовёт к последнему костру. Сквозь темноту то тут, то там, Как светлячки к твоим ногам: Тепло и запах "дудаим" – И рухнет в прах последний "Рим". Пока ж, рассудку вопреки, Под крик толпы, под стон тоски, Живу, не различая нот, – Лишь боя шум да топот ног.
2023-04-23 12:16:38
0
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3304
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4314