Когда умру
Когда умру, мне улыбнутся звёзды, Несорванные мною, голубые. Когда умру, пойму, что значит "поздно", Что есть миры прекрасные другие, Что я живу вне тела и без боли, Что ангел мой несёт меня послушно, Но не моей несёт послушно воле, Что никогда уже не будет скучно. Когда умрём, к Отцу мы тянем руку, Он выйдет нас приветствовать, навстречу. Когда умру, тогда собой я буду – Весёлый и доверчивый, конечно, Чтоб никогда уже не возвращаться, Чтобы забыть все купли и продажи, И вечная весна, мне снова двадцать И я люблю, и я в бою отважен. Когда умру, узнаю, что достоин, И получу добром, теплом и светом – Богат, как Крёз, могуч и свят, как воин, Я стану умным и крутым поэтом.
2023-08-16 05:17:42
0
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4060
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2030