Когда умру
Когда умру, мне улыбнутся звёзды, Несорванные мною, голубые. Когда умру, пойму, что значит "поздно", Что есть миры прекрасные другие, Что я живу вне тела и без боли, Что ангел мой несёт меня послушно, Но не моей несёт послушно воле, Что никогда уже не будет скучно. Когда умрём, к Отцу мы тянем руку, Он выйдет нас приветствовать, навстречу. Когда умру, тогда собой я буду – Весёлый и доверчивый, конечно, Чтоб никогда уже не возвращаться, Чтобы забыть все купли и продажи, И вечная весна, мне снова двадцать И я люблю, и я в бою отважен. Когда умру, узнаю, что достоин, И получу добром, теплом и светом – Богат, как Крёз, могуч и свят, как воин, Я стану умным и крутым поэтом.
2023-08-16 05:17:42
0
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1743
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11444