Не жалко, жалко
Ни строчек стихов, ни возвышенной прозы, Ни песен красивых о нас не споют, Не бросят на камень мой чайные розы, Нас внуки забудут и буквы сотрут. А мне и не надо ни замков, ни комнат! Чтоб всех вас запомнить, мне жалко труда. Вздыхают печально горячие домны И сталь проливают свою не туда. О боли разлуки, о творческой муке, О сердце разбитом потомки соврут. В невежестве глупом, в запое, в испуге На строки разложат, по новой совьют. Оставьте, ребята, до дырок читая, Мечтая нас вздёрнуть на сук без суда... Но ставя тире, где нужна запятая, Мы, правда, не знали, что будет тогда. Простите сегодня вчерашних нас "тёмных". Пусть букв не оставит вам камень гранит. А душу не жалко – не станет бездомной, Ведь с нею Господь о любви говорит; Со мною мечтая за чашечкой чая, Небесного дату сдвигая суда... Вы думали, просто в стихах я печален? Как все я подсуден – вот в этом беда!
2023-07-04 10:30:44
0
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4835
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3777