Встреча с Богом
Обожжённые светом далёких костров, Удостоены высшего веры разлива. Ведь я не был тогда к диалогу готов С этой силой небес бесконечно красивой. С этих пор застрахован от пули и яда, От напрасных страстей, бесполезных болезней, От кинжала удара, от зависти взгляда, Но бессмертным не стал – миг и чудо исчезнет. От Тебя невозможно уйти, увильнуть. Ты приходишь во снах, просто некуда деться, – Зазеркалья судьбы удивительной суть, Моих предков святых непростое наследство. С этих пор не боюсь злых людей осторожных, На путях пустоты ожиданий мечты, Дней тяжёлых, ночей одиноких тревожных, Лишь расчистить спешу это место. Где Ты? Он вокруг и всегда недоступен и вечен. Он, позвавший меня за Собой на восток. И средь тысячи строк всех молитв и всех песен Я кладу на алтарь свой надежды листок. С этих пор я ищу по крупицам вокруг Тот не солнечный свет, что доводит до боли. Я его не боюсь, это был не испуг, – Вечный трепета круг, бег свободы и воли. Ты как скорый вошёл в одинокий вокзал В мою жизнь, прогоняя тревоги и страхи. А я мысли Твои прямо к сердцу прижал, Ты ж мне душу менял, не снимая рубахи. До сих пор.
2023-11-09 08:08:25
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12947
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4682