За единую просьбу Его
– Пусть уйдёт сын ко Мне, ну а ты возвращайся к сомненьям, Извивайся душою, проси вновь на старости лет. Понимание мира, надежды свои, озаренья – Обнули свою жизнь, зачеркни, будто сути в ней нет. Пусть не дрогнет ладонь, обвивая железное жало, Пусть летят над тобой в синем небе Мои облака. Пусть единственный сын твой не вздрогнет от боли кинжала. Сделай так, как прошу, но не требую Я и... пока. – Вот на гору несём мы огонь и дрова, и всё выше К нам, отец мой родной, та вершина и небо чудес. Почему же я жертву Всевышнему нашу не вижу? – Сам Всевышний укажет на жертву! – воскликнул отец. Капли пота иль слёз да осколки разбитого сердца. Как потом одному вниз вдоль склона скользить и к чему, И на что в том пути опереться, душой отогреться? И на жертвенник тело легло как вопрос: "Почему?" С этих пор ведь готов, а рука, как кинжальное жало. Всё, чего ты достиг, всё, что в жизни дороже всего, На алтарь возложить, ради веры, а это не мало, – Даже пусть не приказ – за единую просьбу Его.
2023-04-03 06:34:21
0
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4631
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8054