За единую просьбу Его
– Пусть уйдёт сын ко Мне, ну а ты возвращайся к сомненьям, Извивайся душою, проси вновь на старости лет. Понимание мира, надежды свои, озаренья – Обнули свою жизнь, зачеркни, будто сути в ней нет. Пусть не дрогнет ладонь, обвивая железное жало, Пусть летят над тобой в синем небе Мои облака. Пусть единственный сын твой не вздрогнет от боли кинжала. Сделай так, как прошу, но не требую Я и... пока. – Вот на гору несём мы огонь и дрова, и всё выше К нам, отец мой родной, та вершина и небо чудес. Почему же я жертву Всевышнему нашу не вижу? – Сам Всевышний укажет на жертву! – воскликнул отец. Капли пота иль слёз да осколки разбитого сердца. Как потом одному вниз вдоль склона скользить и к чему, И на что в том пути опереться, душой отогреться? И на жертвенник тело легло как вопрос: "Почему?" С этих пор ведь готов, а рука, как кинжальное жало. Всё, чего ты достиг, всё, что в жизни дороже всего, На алтарь возложить, ради веры, а это не мало, – Даже пусть не приказ – за единую просьбу Его.
2023-04-03 06:34:21
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2642
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4826