За единую просьбу Его
– Пусть уйдёт сын ко Мне, ну а ты возвращайся к сомненьям, Извивайся душою, проси вновь на старости лет. Понимание мира, надежды свои, озаренья – Обнули свою жизнь, зачеркни, будто сути в ней нет. Пусть не дрогнет ладонь, обвивая железное жало, Пусть летят над тобой в синем небе Мои облака. Пусть единственный сын твой не вздрогнет от боли кинжала. Сделай так, как прошу, но не требую Я и... пока. – Вот на гору несём мы огонь и дрова, и всё выше К нам, отец мой родной, та вершина и небо чудес. Почему же я жертву Всевышнему нашу не вижу? – Сам Всевышний укажет на жертву! – воскликнул отец. Капли пота иль слёз да осколки разбитого сердца. Как потом одному вниз вдоль склона скользить и к чему, И на что в том пути опереться, душой отогреться? И на жертвенник тело легло как вопрос: "Почему?" С этих пор ведь готов, а рука, как кинжальное жало. Всё, чего ты достиг, всё, что в жизни дороже всего, На алтарь возложить, ради веры, а это не мало, – Даже пусть не приказ – за единую просьбу Его.
2023-04-03 06:34:21
0
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1842
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5038