Я россыпи мыслей
Я россыпи мыслей бросаю горстями на белые листья. Над ними молился и думал пустыми ночами весь в поиске смысла. Весь в поиске истин по белой пустыне за правдой голодный. За той одинокой, на грани гордыни, святой и свободной, За тем, что так мучит порой вечерами и сердцебиения Взорвутся и тайным ответом печальным вдруг стихотворение Ложится не тая, спустившись на струны мелодией плавно. Ведь я их придумал, я первый подумал, но это не главно. И арфа Давида в углу заиграет мотивом забытым. Мы жизнями пишем своими все главы, все годы, все битвы. Под куполом неба проходят и тают народы и страны, А кто-то великий главою качает в такт музыке странной. А кто-то великий диктует ночами мне мысли и чувства. Пишу вам – читайте оно ещё рано, быть может искусство. И к осени листья под ноги прохожим ложатся устало. Прости меня Боже, что был осторожен. Как времени мало!
2023-02-02 18:09:27
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11183
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1264