А что здесь моё?
Моя ли та звезда горит при свете дня? Моя ли та беда с душой моей играет? Моих ли на песке два крошечных следа, Не смытые волной, идущие вдоль края? Моих ли здесь надежд стремительный полёт Средь белых облаков, несущих боль утраты? Тут голос медный труб, там звон гитарный нот И долгий топот ног, и шепот виноватый? Моей ли веры здесь божественный накал, Что свечи зажигал, им не давал погаснуть, И голос, что меня будил и в путь толкал, И путь, что я прошел до цели, до вчерашней? И эта глубина, и эта высота, И белая волна, влекущая в пучину... Мои ли, наконец, заветная мечта И ангел, что готов, и мир, что я покину? Но знаю, что мои, смываются волной, На каменной скале простые брызги крови И пот всегда был мой, и чувства за спиной, И Бог, что я нашёл, назвав Его "любовью".
2022-09-28 14:53:39
1
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2379
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12497