Смерть за Рим!
Не приемлет духовность насилья Никогда. Было много дорог. Третий Рим погибает в России, Истукан его рухнет в песок. И не стоит ругаться и спорить: Кто здесь враг, если каждый неправ. От империи жителям горе, Если нет у людей её прав. Если есть у людей твоих точно На забвение право, на смерть. Как же грустно и гадко, и пошло На предсмертные муки смотреть. Ты пугаешь соседей дубиной Страшных ядерных войн, но теперь Показал тебе мир свои спины И не счесть тебе новых потерь. Не желают империи дети За чужие дворцы воевать. И нет веры в величие смерти, Если в странах чужих погибать. Тень четвёртого Рима забудут, Царству духа не надо земель. И Россия очнётся и будет Без своих вороватых царей. Есть у ада чертей батальоны, Все империи отданы им. Не погибнет случайно ребёнок. Глаз за глаз, зуб за зуб, смерть за Рим.
2023-01-26 14:18:05
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Євгеній Назаренко
Цікавий вірш, гарно написаний. Добре розвинута думка
Відповісти
2023-01-26 16:09:46
Подобається
Михаэль Казакевич
Невозможно гордиться духовностью и бездуховностью одновременно. Либо сила духа, либо "сила в плавках".
Відповісти
2023-01-26 16:58:53
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2207
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12497