Пусті вчинки
А я впустила стрічку благодаті.
І вчинок мій написаний водою.
Я все дружу з от тим кутом кімнати,
Де у дитинстві коліна червоніли.
Я пишу йому листи пусті,
А він їх прочитати не зуміє.
Він сходження двох стін тісних,
Котрі жадали прихисток надати,
Але натомість холодом зустріли.
І я не бігла, не тікала лісом.
Я все стояла, обійнявши лікті,
Такі ж червоні як й коліна.
І вчинок мій написаний водою.
Я все дружу з от тим кутом кімнати,
Де у дитинстві коліна червоніли.
Я пишу йому листи пусті,
А він їх прочитати не зуміє.
Він сходження двох стін тісних,
Котрі жадали прихисток надати,
Але натомість холодом зустріли.
І я не бігла, не тікала лісом.
Я все стояла, обійнявши лікті,
Такі ж червоні як й коліна.
Коментарі