Думки
Куди ділись дані мною обіцянки, Про порядок у думках? В голові хаос, Котрий мучить навіть в снах. І думаю я про майбутнє, Про минуле, Про те, що вже було, І те, що скоро буде. Несуть мої думки мене у хаос, Зводять з розуму тіло моє. Думаю про все на світі, Та з кожним днем втрачаю я себе. Я думав, що зможу зупинитися тоді, Коли дізнаюсь те, що раніше хотів. Та ось, десяток раз завершивши, що планував раніше, Мозок мій на крилах полетів. На білих, янгольских крилах науки, Думок світлих, важливих і корисних. Та поки думаю, турбують мене люди, Що маємо позбавитись від мені ненависних. Змінивсь я за час цей... І обіцянку тепер стримати не можу. Несе мене туди, де не було нікого із людей, У густі хащі дивовижного світу ідей.
2024-02-01 09:34:54
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
127
26
4110
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10904