Річечка

MixMax M

Ой же ти річечка Витікаєш з струмочка, Прозорая водичка, Гірськая дочка. Та витік же твій Височить над горами, Та й водиця твоя Подорожує краями. Та й народилася ти На Карпатських схилах, Та й набралася сили, На гірських полонинах. Тече твоя водиця, Та й через ліси, Напоїться ялиця, Та й хитрі лиси. Тече твоя водиця, Та й вже поля з'явились, Ти вже не струмок! А ось і люди напились! Тече собі далі, Пливе в далечінь, Та й напуває пшениці, Що ростуть наче вгодований кінь. Та й крутиш ти млин, Що стоїть на воді. Ти вже не струмок! А річка тоді! Ти бішиш наче звір! І в день, і в ночі! Та й мелиш пшениці, Що підуть до печі! І ще одна річка, З'єдналась з тобою. Та гарна то звичка, Єднатись душою. Течеш собі далі, Та й камінь вже ріжеш! Ти могутня ріка! Та й прудко вже біжиш! Ти великий Дністер! Та й каньйон вже створила! Ти гігантський Дністер! Та й з тобою сила! Та й заводиш ти фабрики! Міццю своєю! І робиш енергію! Водою своєю! Крутиш турбіну! Могутньої ГЕС! Дністровська долина, Що каже вся... "Єс!" Ти могутня ріка! Та й ось твое гирло! Скоро вже море! Що напуваєш ти силой! А ось вже лиман! Великий, твій власний! Та й стародавня фортеця! І турист уже класний! А далі Затока... Що стоїть та косі. Та й розляглась біля порту... Куди спішать кораблі! І Чорне вже море, Неспокійне ніколи! І морськії простори, Недосяжні нікому! Приплила ти річечка... У пункт свій останній... І солона водичка... Здійснила твій намір!

2021-08-19 11:30:23

2

0

Схожі вірші

Всі

Пора нахлынувших надежд

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.

48

11

1433

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

1565