Це був лиш сон!
Це був лиш сон! Ти прокидаєшся Бачиш відомість Собою пишаєшся Покидаєш свідомість! Мариш завжди І в день і в ночі... Покидаєш себе Через біль кричучи! "Ні, я не хочу! Не хочу прощатись! Відомості хочу! Не хочу здаватись!" Крики твої розійшлись навсібіч Дивлячись на тебе Всі думали... "Дічь" "Ні, я не хочу! Не хочу тікати! Я тут бути хочу! Я хочу літати!" Мрії твої! Тільки здійснились! Та віки твої! Геть не змінились! "Ні, я не хочу! Не хочу прощатись! Я тут бути хочу! Книжками займатись" ........... Та пролетіла мить... Та й прапор вже не майорить... Та й пташка уже не співає... Та й твори твої вже ніхто не читає... Прокинувся ти... Це був лиш сон... Засмучений ти!... Бо немає людей, що кричать... Твоє... Ім'я... В... Унісон...
2021-08-05 14:05:47
2
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3722
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5177