Маска
Morgana Beth
Байдужість і ненависть тихо крадеться, Розпалюють полум'я в серці моєму. Життя нескінченно чорним здається, Не бути йому безтурботним напевне. За дверима минуле неначе чекає, Мене, ніби срібло, воно сторожує. Минуле мене чомусь не минає, І тіло моє, наче біль, контролює. За спиною сотні усмішок і радість, І мільйон позитивних емоцій. А поруч із ними безглуздя і слабкість, І дивляться в спину ненависні очі. Маски, що зірвані мной ненароком, Під ноги я кинула вам на прощання. Я далі і далі стаю з кожним кроком, Сподіваюсь, твоя маска була остання.
2023-02-06 08:31:52
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Вав❤️
Відповісти
2023-02-06 08:45:12
1
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Дуже цікаво ❤️
Відповісти
2023-02-06 13:17:40
Подобається
Інші категорії
Вірші до свят Гумористичні Соціальні Сумні вірші Любовні Поеми
Інші поети
Thomas Agud
@thomasagud
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Hitar
@Hitar
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12500
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4824