لم أعد أكترث
لم أعد أكترث لشحن هاتفي النقال، ولا لنوعه، ماعدت أستخدم كاميرتي لإلتقاط الأحداث اليومية.. لم أعد أطيق كتابة خواطري..أصبحت أقلل أحاديث الغرباء، أهرب من الأماكن المزدحمة. أتقوقع على ذاتي بهدوء ليلٍ يسكن جوفي. لا أذكر المرة الأخيرة التي بكيت فيها، أو أكترثت لشيء بشكل دعاني للجنون..بالرغم من اعتيادي على البكاء الدائم على كل صغيرة وكبيرة واحتياجي الطفولي للعديد من الأمور..والأشخاص. صدقوني أنا لاأعلم إن كانت تلك أعراض تدل على النضوج، ولا أكترث إن كانت كذلك. ولا أعلم لماذا أكتب هنا بعد إنقطاعٍ طويل. ربما كانت لدي رغبةً حقيقةً بأن أكتب، لكنني قررت الابتعاد دون أي سبب معروف ، فقط الابتعاد عن تلك الضجة التي يحدثها أصوات إشعارات الهاتف، أو حتى همسات الأشخاص من حولي..كانت مزعجة حقًا! في الحقيقة كنت أكتب كل يوم، كتابةً في داخلي، مشاعري العميقة، أفكاري ومعتقداتي وتساؤلاتي، وصفي لملامح من أُحب، رغبتي بالطيران. لايهم، حقًا، كل ماكُتب في الأعلى لايهم..مايهم الآن، أن نبحث جميعًا عمّا سَرقته الحياة منا ، عن ذلك المكان الذي كان يعتبر الملجأ، ومازال الملجأ، لنركض نحوه بكل تعبٍ، نهرب من بشاعة وثُقل هذا العالم. ونبكي..بكل ما أوتينا من قوة ، كأننا أطفالٌ لم تتجاوز أعمارنا عدة ساعات كي نعود كما السابق وننظر للأعلى كما نُحب، ونكون كما نحب..
2018-05-23 15:47:24
12
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Mr Black
من ذوقك
Відповісти
2018-05-25 15:18:56
Подобається
Mrs Kim
كلام يجنن 😊 رائعه
Відповісти
2018-06-27 07:53:09
Подобається
Mr Black
@Mrs Kim شكرا هذا من ذوقك
Відповісти
2018-06-27 15:33:41
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2077
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1846