Вірші
Всі
Про самотність
Говорять, є такі люди —
ті, що самі шукають самотність.
Не бояться її, не тікають,
а мовчки сідають поруч.
Вони дивляться в небо без слів,
спостерігають за квітами вдень.
Та самотність — не ворог, не карма,
не крик у подушку вночі.
Це ніжність, загорнута в тишу,
це просто момент, коли серце
втомилось від зайвих речей.
Її не бояться — приймають,
як дім, що в душі збудували.
Вони не від світу тікають,
а просто часом — в собі зникають.
Щоб серце трохи спочило,
щоб світ на паузі став.
Щоб спогади не мовчали,
а спокій у жилах співав.
Такі люди — прості, інакші,
у натовпі — з тишею на “ти”.
І навіть серед гучної маси
вони обирають піти…
Не назавжди. Лише трохи.
В свій світ, де самотність — не гріх.
Де в тиші знаходиться правда
і сила в мовчанні без слів.
1
0
153
Тінь весняна
Якщо буде сумно, то сядь край вікна,
Нехай твої очі заграють сповна,
Нехай твої думки розсіють печаль,
Нехай сонце замінить сумний причал.
Якщо похмуро у вікні – то не біда,
Як тільки крапля торкнеться лиця,
То не сум – то я прийшла,
Щоб обійняти, мов тінь весняна.
Я тихо сяду поруч в думках,
Лагідним вітром торкнуся у снах.
Сум хай розтане, мов вранішній дим,
Я поруч, я тут – і ти не один.
1
0
132
Я буду чекати
Я чекатиму, доки весна не мине,
Доки кохання твоє не згасає.
Я чекатиму, поки вона не піде,
Але чи піде?.. Хто ж те знає.
Я чекатиму, поки буря мине,
Поки у серці розтануть зливи.
Та відбирати її у тебе —
Це не для мене, це не справедливо.
Я не здатна любов її вкрасти,
Не зумію тебе віднять.
Та якщо серце знову розтрощить нещастя,
Я буду любити, я буду чекать.
Я буду чекати у згаслих світах,
У словах, що лишилися непочутими.
Я буду чекати без сліз, без проклять,
Просто любити… навіть у сутінках.
2
0
151
