Вірші Всі
Про самотність
Говорять, є такі люди — ті, що самі шукають самотність. Не бояться її, не тікають, а мовчки сідають поруч. Вони дивляться в небо без слів, спостерігають за квітами вдень. Та самотність — не ворог, не карма, не крик у подушку вночі. Це ніжність, загорнута в тишу, це просто момент, коли серце втомилось від зайвих речей. Її не бояться — приймають, як дім, що в душі збудували. Вони не від світу тікають, а просто часом — в собі зникають. Щоб серце трохи спочило, щоб світ на паузі став. Щоб спогади не мовчали, а спокій у жилах співав. Такі люди — прості, інакші, у натовпі — з тишею на “ти”. І навіть серед гучної маси вони обирають піти… Не назавжди. Лише трохи. В свій світ, де самотність — не гріх. Де в тиші знаходиться правда і сила в мовчанні без слів.
1
0
71
Тінь весняна
Якщо буде сумно, то сядь край вікна, Нехай твої очі заграють сповна, Нехай твої думки розсіють печаль, Нехай сонце замінить сумний причал. Якщо похмуро у вікні – то не біда, Як тільки крапля торкнеться лиця, То не сум – то я прийшла, Щоб обійняти, мов тінь весняна. Я тихо сяду поруч в думках, Лагідним вітром торкнуся у снах. Сум хай розтане, мов вранішній дим, Я поруч, я тут – і ти не один.
1
0
104
Я буду чекати
Я чекатиму, доки весна не мине, Доки кохання твоє не згасає. Я чекатиму, поки вона не піде, Але чи піде?.. Хто ж те знає. Я чекатиму, поки буря мине, Поки у серці розтануть зливи. Та відбирати її у тебе — Це не для мене, це не справедливо. Я не здатна любов її вкрасти, Не зумію тебе віднять. Та якщо серце знову розтрощить нещастя, Я буду любити, я буду чекать. Я буду чекати у згаслих світах, У словах, що лишилися непочутими. Я буду чекати без сліз, без проклять, Просто любити… навіть у сутінках.
2
0
120