N'oublions pas le soleil
Lors d'un froid jour glacé, Infernale une étoile est née Chaleur elle a apporté Et grâce à elle la vie a subsisté Eau, lumière Terres éternelles Que gouverne le ciel Sous l'œil de notre Mère Mais les temps ont changé Comme un appel funeste, Les oiseaux sont tombés Et les autres sont partis vers l'Est. Pourquoi masquer la lumière ? Cette blancheur céleste, Révélerait-elle nos pires péchés ? Ainsi les âmes se terrent, Alors que le bleu continue de se tâcher Et qu'ils font face à l'Ouest. Ô flammes brillantes Ô civilisation démente Résistez donc au sommeil N'oubliez pas le soleil Où est donc passé ce point lumineux ? Évanoui derrière la fumée ébène Même la plus flamboyante des bougies, Ne peut briller sans feu, Et n'atteindra aucune forme de vie, Si étouffée par un rideau de laine Les enfants des cieux, Rejettent leurs propres dieux Mais rien n'est éternel, N'oubliez donc pas le soleil Un jour elle s'éteindra Notre chère mère que voilà Un jour elle s'en ira Mais alors qui la pleurera ? Rien n'est éternel, N'oubliez donc pas le soleil...
2020-10-13 17:55:42
8
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Forget-me-not
@lys Merci beaucoup !!😊
Відповісти
2020-10-29 19:45:33
Подобається
KAYSEE
Ooh J'adore !
Відповісти
2020-11-11 12:04:13
Подобається
Forget-me-not
@KAYSEE Merci infiniment !! (≧▽≦)
Відповісти
2020-11-13 17:38:01
1
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2149
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4787