N'oublions pas le soleil
Lors d'un froid jour glacé, Infernale une étoile est née Chaleur elle a apporté Et grâce à elle la vie a subsisté Eau, lumière Terres éternelles Que gouverne le ciel Sous l'œil de notre Mère Mais les temps ont changé Comme un appel funeste, Les oiseaux sont tombés Et les autres sont partis vers l'Est. Pourquoi masquer la lumière ? Cette blancheur céleste, Révélerait-elle nos pires péchés ? Ainsi les âmes se terrent, Alors que le bleu continue de se tâcher Et qu'ils font face à l'Ouest. Ô flammes brillantes Ô civilisation démente Résistez donc au sommeil N'oubliez pas le soleil Où est donc passé ce point lumineux ? Évanoui derrière la fumée ébène Même la plus flamboyante des bougies, Ne peut briller sans feu, Et n'atteindra aucune forme de vie, Si étouffée par un rideau de laine Les enfants des cieux, Rejettent leurs propres dieux Mais rien n'est éternel, N'oubliez donc pas le soleil Un jour elle s'éteindra Notre chère mère que voilà Un jour elle s'en ira Mais alors qui la pleurera ? Rien n'est éternel, N'oubliez donc pas le soleil...
2020-10-13 17:55:42
8
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Forget-me-not
@lys Merci beaucoup !!😊
Відповісти
2020-10-29 19:45:33
Подобається
KAYSEE
Ooh J'adore !
Відповісти
2020-11-11 12:04:13
Подобається
Forget-me-not
@KAYSEE Merci infiniment !! (≧▽≦)
Відповісти
2020-11-13 17:38:01
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8268
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3911